2.      Продовжувати роботу щодо самореалізації особистості педагога  і дитини через творче залучення до українського ужиткового мистецтва.

3.      Удосконалювати  технологію проектування з ранньої профорієнтації дитини дошкільного віку шляхом партнерства педагогічного колективу і родини. 

Напрямок роботи. Екологія. Екологічне виховання в дитячому садку   1. Схема природоохоронного виховання дошкільників.

-Спілкування з рослинами і тваринами доступне дітям дошкільного віку. Організовуючи спілкування дітей в процесі спостереження, практичної діяльності з ними, вихователь навчає обстежувати, визначати їх характерні зовнішні ознаки, особливості поведінки тварин, умови для росту рослин привчає дотрмуватися правил спілкування.

Молодші дошкільники обстежують контактним способом, залучаючи максимально можливу кількість аналізаторів (зоровий, дотиковий, слуховий, нюховий, смаковий), а старші дошкільники, які мають досвід спілкування, обстежують дистантним способом.

Важливо під час спілкування навчити молодших дошкільників розрізняти природне і рукотворне тому, що взаємодія з ними різниться якістю ставлення: жива істота потребує створення умов і догляду, стійкого прояву піклування, володіння правилами спілкування, а рукотворна як замінник живої істоти активно задіються в іграх, задовольняючи потребу у маніпулюванні (штучні квіти, ялинки, іграшки-рибки, пташки).
Непересічним у природоохоронному вихованні є уміння відрізняти потерпаючий стан рослин, тварин від здорового. В цьому допомагає вихователь, своїми жестами і мімікою, інтонаційно, виявляє занепокоєність станом потерпання, таким чином залучає до співчуття. Необхідно пояснити, що для нас означає той чи інший стан природних компонентів тому, що розуміння станів спонукає до варіювання природно-доцільної поведінки.

-Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає пошуку різноманітних форм ознайомлення їх з природою. Однією з таких форм, потенціал яких ще недостатньо використовуються вихователями, є цільові прогулянки на природу, що інтегруються з пішохідними переходами, є зручною й корисною формою організації дітей, що дає можливість знайомити їх з найближчим природним оточенням.

Цільові прогулянки вносять різноманітність у життя дітей, збагачують їхню уяву, дають змогу краще пізнати природне середовище місцевості, де вони мешкають : парк, сквер, ліс, луки, поле, ставок, річку. Такі прогулянки можуть проводитися не тільки з пізнавальної, а й з пізнавально-практичною метою - збирання ягід, грибів, насіння дикоростучих трав для підгодовування птахів узимку.

Відмінність їх від повсякденних прогулянок полягає у тому, що вони проводяться за межі ДНЗ. 
Обсяг програмових завдань, що намічається для реалізації на цільовій прогулянці, значно менший від того, що передбачається екскурсією. І все ж цінність таких прогулянок у тому, що завдяки регулярності їх проведення можна простежити зміни в об'єктах природи, виявивши їх причини.

Особливо багато можливостей для спостережень під час цільових прогулянок надає літо. Рослини, що зацвітають, розмаїття видів комах, птахів, їхня  поведінка створюють необмежений простір для надання дітям цікавої інформації, спрямованої на пізнання рідної природи, її краси.
Часом можна почути запитання : для чого маленьким дітям потрібні знання про рослинний, тваринний світ? Достатньо, щоб, вони засвоїли знання про найбільш важливі залежності у природі між організмом і умовами існування. Але ж засвоєння знань ніколи не може розглядатися в дошкільному віці як самоціль . Це - аспект всебічного розвитку дитини.

 Знання, на думку дидактиків, виконують 3 функції у формуванні особистості :

- інформативну
- орієнтовну
- оціночну.

Можливості цільової прогулянки

Інформуючи про найближче оточення в процесі цільових прогулянок, вихователі здійснюють важливе виховне завдання - формування реалістичних знань, без яких неможливе оволодіння систематизованими знаннями, тобто встановлення об’єктивних зв’язків між предметами і явищами природи, серед яких провідними є причинні. Саме встановлення таких зв’язків характеризує рівень дитячого мислення.
Важливим є те, що в процесі ознайомлення з рослинами, тваринами під час цільових прогулянок розвивається мова дітей, поповнюються словник, бесіди це засіб розвитку діалогічної і монологічної мови.
Цільові прогулянки створюють чудові можливості для розвитку сенсорної сфери дитини. Кожна зустріч з новими об»єктами природи - це можливість побачити, доторкнутися, понюхати, прислухатися до них, і вихователі повною мірою повинні використати ці можливості.

Не можна переоцінити роль цільових прогулянок для розвитку у дошкільників пізнавальних інтересів і спостережливості - винятково важливих якостей у підготовці до школи.
У наш час винятково важливого значення набули проблеми екологічного виховання - формування нового, свідомого, відповідального, бережного ставлення до природи, розвитку екологічної етики, що ґрунтується на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно пов’язане з екологічною освітою. Лише на основі знань, діяльність у природі формується екологічна культура, яка полягає в тому, що людина усвідомлює загальні закономірності природи і суспільства, вважає природу рідною домівкою, яку треба берегти і про яку треба піклуватися.

Яка ж роль цільових прогулянок у формуванні екологічної культури малят?

Цільові прогулянки цінні тим, що під час їх проведення діти отримують знання про взаємозв’язки в природі, про цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, про правила природокористування. На цільових прогулянках діти можуть повправлятися у виконанні правил природокористування : на ставку, у лісі, в лузі ми гості, і поводитися треба чемно, не порушувати спокою тих, хто постійно там живе.
Ознайомлення з різноманітними об’єктами природи під час цільових прогулянок є важливим засобом естетичного розвитку дітей. Сприймання яскравих пейзажів, гармонійних сполучень барв у квітів - все це пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Велику роль у цьому відіграє емоційна чутливість вихователя, уміння не лише побачити красу природи, а й доступно донести її до дітей з тим, щоб прищепити естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, а й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.
Цільові прогулянки на природу є джерелом збагачення життя прекрасним. Навчаючи дітей після прогулянок відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу - квіти, метеликів тощо, вихователі формують їх естетичні смаки, бажання створювати красу навколо себе.
Перебування серед природи, вплив природних факторів, активні рухи дітей під час цільових прогулянок стимулюють обмін речовин, загартовують дітей. Обов’язковою умовою проведення цільових прогулянок є вибір сприятливого з екологічної точки зору маршруту. 
Дитячі садки знаходяться у різноманітних природних умовах, тому визначити тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення ДНЗ, а також явищ, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей.
Якщо недалеко протікає струмок, річка, озеро, водосховище, море, існує чудова можливість для проведення туди цільових прогулянок.
Цільові прогулянки на луки, в ліс, у парк, сквер, де можна знайомити з лісовими, лучними рослинами, деякими тваринами.
Надзвичайно сприятливі умови для цільових прогулянок мають ДНЗ, розташовані поблизу ботанічних садів, які є майже в кожному обласному центрі.
Цільові прогулянки здійснюються у сад, на поле, на пустир.

Характерна ознака цільових прогулянок на природу - неодномірна насиченість їх матеріалом у різні пори року в зв’язку з природними процесами, характерними для нашої флори і фауни.

3. Форми роботи з дітьми дошкільного віку з екологічного виховання

1. Екологічні заняття.

2. Екологічні екскурсії.

3. Уроки доброти.

4. Уроки мислення в природі.

5. КВК, вікторини, конкурси.

6. Проблемні ситуації.

7. Мовні логічні завдання.

8. Екологічні виставки, експозиції.

9. Тиждень екологічної творчості.

10. Екологічні свята, виставки.

11. Дидактичні ігри екологічного змісту

12. Екологічні казки.

13. Екологічна стежина.

14. Спостереження.

15. Пошуково-дослідницька робота.

4. Сучасні вимоги щодо організації природоохоронної праці дошкільників

В її структурі чітко виділяються три етапи :

1. Огляд рослин і тварин з метою з’ясувати їх стан, самопочуття; обговорення умов для покращення їх стану.

2. Практична діяльність щодо створення необхідних умов для рослини, тварини ; надання допомоги тим, хто потерпає.

3. Огляд рослин і тварин після надання їм допомоги проходить як емоційне завершення природоохоронної діяльності, яке робить дітей впевненішими у бажанні допомогти, бути відповідальним.

Завдяки запропонованій структурі організації природоохоронної діяльності вихователь сприятиме формуванню стійкого прояву піклування про рослин і тварин куточка природи, території ДНЗ, вихованню позитивного ставлення до праці в природі, оволодінню дітьми правилами спілкування з рослинами і тваринами, правилами природоохоронної діяльності.
З метою формування стійкості і міцності уявлень про значущість природоохоронної праці, активізації позитивних емоцій викликаних результатами праці вихователь пропонує дітям фіксувати процес праці в малюнках у календарях природи (щоденниках спостережень), розповідях для однолітків і батьків, у книзі „Скарги природи“. Діти мають пригадувати і в пам’яті повертатися до природоохоронних справ, які здійснювали, результатам яких безмежно раділи.

5. Пошуково-дослідницька діяльність дітей

Закономірності формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності і засобів, що їх стимулюють та екологізують, викликають необхідність глибшого аналізу найефективніших з-поміж них, які покликані забезпечити оптимальну результативність роботи дошкільної установи в цьому напрямку. Таким активним засобом є пошуково-дослідницька діяльність дітей.
Структурними компонентами пошуково-дослідної діяльності є: спостереження , поетапне фіксування результатів, зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і прийомів.
Розглядаючи пошуково-дослідницьку діяльність як чуттєво-практичну, беремо до уваги, що здійснюється вона теоретично пізнаними засобами і вміннями та навичками, здобутими практично. Цей вид діяльності вдало поєднує чуттєвість і діяльність, які в повному обсязі відповідають особливостям розумової діяльності дошкільника. У практиці виховання може визначати зміст діяльності відповідно до обраної мети, неодноразово повторювати, щоб домогтися достовірності результатів. Вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або властивість. Варіювати їх, змінювати умови, ситуації, спробувати різні засоби. Отже, для дітей стає доступним те, що в об’єктивно існуючій природі не піддається спостереженню. У зв’язку з цим пошуково-дослідна діяльність має такі основні пізнавальні функції, як демонстрація зв’язків. Недоступних для органів чуття дитини, проникнення в саму суть явищ природи тощо.
Якщо у практичній діяльності бере участь вихователь,а діти споглядають, то в основу такого варіанта закладений ілюстративний або демонстраційний дослід. Однак у процесі екологічного виховання перевагу треба відійти навчальному досліду. В його умовах практично діє кожна дитина: знаходить відповіді та пояснення, домагається очевидних результатів, перевіряє знання і можливості. Незважаючи на складність, цей дослід має високу результативність внаслідок активізації особистості. Враховуючи специфіку пошуково-дослідної діяльності, вихователь повинен суто умовно орієнтуватися на структуру такої діяльності, функції кожного компонента, зміст вихідних і підсумкових складників.

Беручи за основу структуру досліду і враховуючи чуттєво-предметну сутність пошуково-дослідної діяльності, виділимо такі елементи:

- вихователь та його діяльність у галузі екологічного виховання;
- задум і планування діяльності, визначення його мети, засобів, змісту складників до початку і після закінчення дослідження;
- практична робота вихователя і дітей;
- інтерпретація результатів цієї діяльності в інші види з дещо зміненим змістом, завдання й умовами.

Характерною відмінністю пошуково-дослідної діяльності є те. Що вона репрезентує активні методи, невід’ємною ознакою яких є зміни предмета пізнання. Як же вихователю забезпечити умови для активності кожної дитини? Правильно спланований і проведений експеримент характеризується активністю дітей внаслідок особливо загостреного інтересу, допитливості.
Беручи до уваги той факт, що результати завжди цікаві, неповторні, унікальні в кожної дитини зокрема (а кожна з них має справу з багатьма невідомими факторами), особливий смисл вихователь вкладає у фіксацію поетапних результатів, підсумок яких дає кінцевий показник.
У процедурному відношенні пошуково-дослідницька діяльність є найскладнішою, але саме вона відрізняється чіткою структурою, вимагає послідовного виконання чітко визначених правил і завжди дає очікуваний результат. Його очевидність – найпереконливіший засіб в екологічному вихованні.
Основним обов’язковим компонентом пошуково-дослідної діяльності є так звана гіпотеза. Певне припущення, суть якого зводиться так чи інакше до наукового факту. А довести його можна лише внаслідок взаємодії з об’єктом. Оскільки правил виведення закономірностей з окремих фактів, доступних для розуміння у дошкільному віці, є три – часові, послідовні та причинно-наслідкові, то вихователь може висловити одне або декілька припущень спільно з дітьми. Тому з допомогою гіпотези здійснюється перевірка знань дітей. Можливості їх поглиблення й узагальнення. Адже певні теоретичні припущення діти формулюють емпіричною мовою.. 
Таким чином, гіпотеза повинна бути сформульована як висловлювання про певні емпіричні факти, події й обов’язково охоплювати або ґрунтуватися на теоретичних припущеннях, мати деякі дані з життя того чи іншого об’єкта природи. Сформульована на досвіді, вона мусить вміщувати певні знання, що підлягають пошуковій перевірці. Вихователеві не варто обмежуватися за формулою “якщо – то”, необхідно спонукати дітей до висловлювання протилежного твердження. Це має особливого значення при тлумаченні дітям причинно-наслідкових зв’язків, коли треба довести, що певне явище в природі є причиною іншого.
Формування уявлень дітей успішно відбувається в ході здійснення продуманої пошуково-дослідної роботи, сконструйованих навчальних ситуацій. Система дослідів дає змогу вихователеві сформувати певні дії для аналізу та визначення властивостей об’эктів природи або створених людиною їх агрегатних станів.

Особливість системи пошуково-дослідної роботи як структурного компонента всієї діяльності полягає в тому, що у дітей формуються здібності розглядати конкретні природні явища. Діти не лише сприймають властивості об’єктів природи, а й виділяють, оцінюють справжні необхідні умови здійснення природних процесів, тобто вони можуть з’ясувати і проаналізувати і зовнішні умови, і внутрішню зумовленість змін, що відбуваються з тілами (явищами природи).

Досліди – це важливий шлях до пізнання. Цінність їх полягає в тому. Що для власної діяльності діти не отримують готових знань від педагога. Досліджуючи, дитина отримує знання у певний логічній послідовності. Так, вода, винесена на мороз, спочатку вкривається кіркою, шматочками льоду, а потім стає льодом; лід, коли його підігрівати, стає холодною водою, потім теплою, гарячою і парою; пару охолоджують, вона стікає на холодному предметі й знову стає водою.
У дітей формуються чіткі усвідомлені уявлення: вода і лід – одні й ті самі речовини, які змінюються залежно від умов. Кожна з них при цьому має особливості: лід – твердий, крихкий, його можна порубати, він займає певний об’эм; вода - рідина не має сталої форми, набуває такої, в якій посудині знаходиться.
Дослідництво має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії.

6. Мета екологічного виховання дітей дошкільного віку

·                                 Навчити дітей бачити взаємозв’язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.

·                                 Формувати у дітей вміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, чи рослина, чи тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов’язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.

·                                 Розвивати у дітей почуття : небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо.

·                                 Навчити любити й охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.

·                                 Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова, образотворчого мистецтва.

7. Батьківський лекторій екологічних знань

Мета:

·                                 по-перше, довести батькам на очевидних прикладах роль сім’ї у справі формування наукових знань і уявлень дітей про природу;

·                                 по-друге, встановити з батьками тісний контакт, який би сприяв успішному вирішенню інших, не менш важливих завдань виховання дітей.

Щоб зробити батьків союзниками в нашій роботі, до програми лекторію можна включити теми, в яких слід прагнути дати вичерпну інформацію про екологічну проблему на різних рівнях, показати її вирішення як в цілому - глобально, так і за регіональним принципом при активному використанні краєзнавчого матеріалу. Крім цього, до виступів доцільно залучати спеціалістів з певної проблеми. Лекторій може працювати один раз на два місяці протягом навчального року і завершуватися конференцією з метою обміну досвідом, думками, пропозиціями.

Заняття 1.

Тема: “Екологічна проблема - глобальна проблема людства ХХ століття".

Зміст:
завдання екологічного всеобучу батьків на сучасному етапі. Ця тема найбільш лабільна. Її зміст пов’язаний як з актуальністю, що випливає з останніх державних документів, так і з даними найновіших досліджень у галузі екології та її психолого-педагогічних аспектів.

Заняття 2.

Тема: “Зелені легені планети“.

Зміст:
значення рослин у житті людини. Їх роль як основного постачальника кисню на планеті, кліматотворча і водоохоронна діяльність зелених насаджень.

Заняття 3.

Тема “Атмосфера“.

Зміст:
значення повітря в житті людини. Продуценти кисню. Шляхи і джерела забруднення повітря. Вплив фотохімічного смогу на життя. Кисневе голодування в Японії, США, Англії. Охорона атмосферного повітря, з якою знайомлять дітей за програмою дитячого садка.

Заняття 4.

Тема “Вода в природі“.

Зміст:
роль води у природі та в житті людини. Вода – кліматотворець, джерело енергії, середовище існування. Запаси води на Землі. Проблема прісної води. Заходи по охороні і раціональному використанню води. Дати уявлення про властивості та агрегатні стани води за програмою дитячого садка.

Заняття 5.

Тема “Земля“.

Зміст:
значення ґрунту як основи виробництва матеріальних благ. Збереження родючих ґрунтів як національного багатства. Залежність росту і розвитку рослин від родючості ґрунту – основна ознака, яка визначається дітьми за програмою дитячого садка.

Заняття 6.

Тема “Наші менші друзі“.

Зміст: 
тваринний світ планети – найважливіше джерело існування людини. Динаміка часткового або повного зникнення окремих видів тварин як наслідок прямого і непрямого впливу на природу. Способи попередньої підготовки сім’ї до утримування тварин в умовах неволі. Обсяг знань дітей про тварин за програмою дитячого садка.

Роботі лекторію сприяє випуск щомісячних бюлетенів, які ілюструють роботу дітей за кожним днем “Зеленого світу “. Вихователь інформує батьків про те, чим практично будуть охоплені діти під час роботи на природі, які з цих заходів доцільно відвідати батькам. За змістом виконаної роботи вихователі вміщують у бюлетені короткі письмові консультації, пояснення.

Бажано, щоб своєрідним підсумком лекторію стала батьківська конференція, яка планується на травень і є логічним завершенням проведених занять. Конференція - трибуна обміну досвідом з питань екологічного виховання дітей у сім’ї, аналіз річної роботи, “ поживний ґрунт “ для роздумів пед. колективу дитячого садка на новий навчальний рік.  

Основні ідеї видатного педагога Григорія Ващенка

У нашому дитячому садочку вихователі використовують інноваційні технології відомого педагога Г.Ващенка.

Система дошкільної освіти Г. Ващенка ґрунтується на конкретних принципах, з-поміж яких найважливішими вважаємо такі:

♦ принцип народності, який полягає в органічному поєднанні виховання з національною історією та тради­ціями, у збереженні та збагаченні духовності українсь­кого народу;

♦ принцип демократизації та деідеологізації ви­ховання, який передбачає незалежність педагогічного процесу від будь-якого втручання партійних ідеологій; він має ґрунтуватися на загальнолюдських та національ­них цінностях, бути спрямованим на розв'язання зав­дань свого часу з використанням кращих здобутків за­рубіжних систем виховання;

♦ принцип індивідуалізації виховання, сутність якого полягає в тому, щоб усі його методи, форми і засоби відповідали природним фізичним та духовним можливостям кожної дитини;

♦ принцип гуманізації виховання, згідно з яким ос­новне місце в дошкільному закладі має посісти пози­тивний психолого-педагогічний мікроклімат — уважне, доброзичливе ставлення до малят, урахування їхніх особ­ливостей.

Важливе значення в системі педагога мають також по­ложення щодо взаємозумовленості виховання, необхід­ності його зв'язку з життям, емоційності виховного про­цесу, природовідповідності, наочності.

Створена Г. Ващенком система виховання українсь­кої молоді перейнята атмосферою тисячолітньої укра­їнської духовності. За межами України широко відомі його підручники "Виховання волі й характеру" та "Ви­ховання любові до Батьківщини". Аналізуючи помилки у виборюванні українським народом права на самос­тійність своєї держави, Г. Ващенко зводить їх до одні­єї— недостатньої любові до Батьківщини: "Без жер­товної любові до Батьківщини, що єднає весь народ — як керівників, так і народні маси, державної самостій­ності здобути не можна". Саме то Ващенко вважає за найголовніше завдання освітньо-виховних закладів та суспільства. А починатися цей процес має з перших років життя дитини.

  Дитина органічно "зростається" зі своєю родиною, природою, мовою, світоглядом, традиціями та звичаями рідного краю, а тому неусвідомлені почуття щодо рід­ного довкілля стають підґрунтям справжнього патріотиз­му. І далі зазначає: українська дитина вже у 3-4 роки має знати, що її Батьківщина — Україна; в найпростішій формі варто з'ясувати з нею, що українці мають свою мову, відмінну від інших народів, а також власну історію та культуру.

Специфічними засобами формування патріотизму в українських дітей Г. Ващенко називає друковане та живе слово, зокрема народні українські казки, історичні бу­вальщини, легенди, народні ігри та свята.

Він також переконує: життєвий шлях цілого ряду ви­датних історичних постатей потребує, щоб вдумливий педагог розповів про них дітям: "... Треба знайомити дітей з героїчними постатями минулого нашого та ін­ших народів. Слід прагнути того, щоб постаті Святосла­ва Хороброго, Володимира Мономаха, Данила Галиць­кого, Богдана Хмельницького, Северина Наливайка, Івана Богу на, Івана Мазепи та інших славетних стали взірцем для нашої молоді. Перші кроки до цього мають зробити родина і дитячі садки, а продовжити — школа й моло­діжні організації".

Григорій Ващенко адресував свої праці не лише вихо­вателям, а й батькам. Він вважав, що родина, сімей­ний уклад мають першорядне значення у форму­ванні особистості дитини.

Найближчою для дитини істотою є мати. Любов до неї є початком усілякої любові, а тому поведінка матері, її ставлення до малого важливі у формуванні особистості. Мати не повинна, як тварина, любити своє дитя: її лю­бов має бути розумною, інстинктивний бік має посту­патися перед духовним. Г.Ващенко застерігає матерів від палких поцілунків, нестримних "чугикань" дитини, які збуджують нервову систему й часто-густо виклика­ють неприємні емоції. Мати має любити дитину ніжно й водночас оточувати її атмосферою радості. Потужним джерелом приємних переживань малюка є колискова. І нехай дитина ще не розуміє її змісту, але добрий наст­рій, любий мамин голос залишаються в душі на все жит­тя як джерело найшляхетніших переживань. Така ж ве­лика виховна роль і батька, який не повинен бути холодним та байдужим до дитини. Важливе значення у вихованні дітей має моральна атмосфера, яка панує в родині. Шкідливий вплив на дитину справляють сварки батьків, вияви незадоволення життям, пригнічений нас­трій. І навпаки, добрі стосунки між батьками, їхні життє­радісність і бадьорість, віра в майбутнє благодійно впли­вають на малого, зміцнюють у нього любов до рідних. На думку Г.Ващенка, родина — це мала Батьківщина, на ґрунті якої будується велика Батьківщина.

В основі концепції дошкільного виховання, вису­нутій педагогом, лежать ставлення до малої дитини як до найвищої цінності; захист прав особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей. Глибоко розуміючи психологічні особли­вості дітей раннього віку, Г.Ващенко зазначає, що ран­нє дитинство є одним із найщасливіших періодів у житті людини: "Дитина відвертими, нічим не затуманеними очима дивиться на світ Божий. Все притягує її увагу: і сонячне проміння, що грає на стіні, і барвисті квіти, і котик, що грається на підлозі. Все це стає для неї дже­релом чистої незаплямованої радості, яку вона часто ви­являє в дзвінкому сміхові. Всі ці переживання глибоко западають у душу дитини, стають органічною часткою її особистості, органічно зв'язують її з оточенням, у якому вона живе, виховують любов до нього — спочатку сти­хійну, а потім і свідому".

Педагог-гуманіст зазначає, що авторитарними мето­дами впливу не можна забезпечити жодної складової частини виховання: "Не заторкнувши живих струн душі, самими лише холодним нотаціями, зокрема зовнішньою дисципліною, не можна зробити виховання моральним, а тим паче прищепити дитині естетичний смак".

Головне ж — авторитарним способом не можна вихо­вати в малого цілеспрямованих рис характеру — ініціа­тивності, самостійності, наполегливості. Особливо це сто­сується дітей дошкільного віку, яким притаманні емоційність, вразливість, наслідуваність.

Серед найбільш важливих рис характеру, які необ­хідно формувати в дітей, Г.Ващенко називає життєра­дісність і бадьорість. Джерелом розвитку цих якостей він вважає насамперед спілкування з людьми, з приро­дою, ознайомлення з мистецтвом, власну творчість ди­тини у грі, а також заняття фізкультурою.

З бадьорістю та оптимізмом тісно пов'язані мужність та сміливість, необхідні кожній людині: "Вдумливі мір­кування і факти з історії доводять, що виховання мужнос­ті слід розпочинати ще з раннього дитинства. Перед­умовою мужності є здібність володіти собою, не піддаватися впливам пристрасті й афектів. Але часто вже у переддошкільному віці дитина може бути так зіпсована неправильним вихованням, стати рабом своїх пристрас­тей, що потім боротися з хибами її психіки дуже важко".

У вихованні характеру дитини дошкільного віку важ­ливим чинником виступає дитячий колектив, адже дити­на не може виховуватись ізольовано, вона завжди прагне

спілкуватися з однолітками. (Водночас дитяче товарист­во може мати й негативний вплив). Тож найкраще вихо­вувати дітей у дитячому садку. Г. Ващенко зазначає, що дошкільний заклад так само потрібний для виховної справи, як і школа.

Для нашого дитячого садочку надзвичайно цікавими є основні ідеї видат­ного педагога щодо облаштування дитячого садка. Так, усі приміщення дитсадка та ділянка мають бути гар­ними, мати затишний вигляд і вабити до себе малят. Будинок слід прикрасити гарними живими квітами, а двір має бути справжнім садком з декоратив­ними деревами та гірками чистого піску.

Але рідне довкілля слід постійно розширювати, тре­ба виводити дітей на ширші обрії — у поле, ліс, на річку. При цьому вихователі дбають, щоб серед ді­тей не було сварок, панували бадьорий та оптимістич­ний настрій, радість товариської спільноти.

Педагог зазначає: "Приблизно з трьох років життя чітко виявляється потреба дитини в товаристві інших дітей, що має велике значення для розвитку таких рис харак­теру як солідарність, тактовність у поводженні, органі­зованість, дисциплінованість. Все це дитина може одер­жати в дитячому садку, але за умови, що педагоги-дошкільники" так само, як і батьки, завжди пам'ятатимуть про велику відповідальність перед діть­ми". Звідси постають головні вимоги до педагогів.

Перша вимога — любов до дітей і щире бажання допомагати їм сформуватись у повновартісні особис­тості: "Людина, що не любить дітей, не може бути пе­дагогом; її дратують дитячий гамір і жвавість; вона вияв­ляє свій гнів у критиці, доганах, іноді навіть у лайці та бійці. Такі педагоги не виховують, а псують дітей, і че­рез це фактично стають злочинцями перед дітьми та суспільством".

Друга вимога — систематична й ретельна праця, спря­мована на поглиблення своїх знань у галузі психології та педагогіки дитинства. Дитяча душа для педагога-"дошкільника" має бути розкритою книгою, читаючи яку, він довідується, чим дитина живе, чого вона прагне, які почуття й думки сповнюють її. Ващенко радить усім пе­дагогам вести систематичні записи спостережень за діть­ми — це привчає глибше вдивлятись у дитячу душу, ба­чити в ній те, що раніше не помічалося. Крім того, вихователь має студіювати підручники з дошкільного ви­ховання, читати педагогічні журнали, брати участь у кон­ференціях педагогів дошкільної ланки.

 Вихователі нашого дитячого садочку працюють над удосконаленням своєї освіти, щоб задовольнити різ­нобічні інтереси малят, їхню цікавість до всього, що їх оточує. Вихователі  добре володіють техні­кою малювання, ліплення, вирізування. Особливо ж важливо, на дум­ку Г. Ващенка, досконало послуговуватися технікою розповідання — вміти майстерно переповідати дітям казки, оповідання тощо.

А ще педагог має багато працювати над своєю влас­ною вдачею, без чого він не зможе виховати і вдачі дітей. Крім любові до своїх вихованців і до праці з ними, він повинен виховувати в себе душевну рівновагу, здатність володіти собою, бадьорість і щиру життєрадісність. Особ­ливо важливо вміти радіти за дітей і разом з дітьми. Педагог-"дошкільник" має часом ніби перевтілюватися, зливатися душею з дітьми, причому не вдавати із себе дитину, а щиро жити її почуттями.

Творчий доробок Г. Ващенка з питань дошкільного виховання є значним внеском у скарбницю національної педагогічної думки. Його теоретичні положення, педа­гогічні висновки, методичні поради набувають особли­вої актуальності у світлі становлення сучасного суспіль­но-родинного виховання дошкільнят.

Серед вихователів нашого дитячого садочку ми проводили засідання:

«КРУГЛИЙ СТІЛ»       Учасники засідання діляться на 3  групи.  Роздаються завдання на

картках для обговорення в групах.  Приймається колегіально рішення і

висвітлюється одним педагогом.

Завдання № 1

Кожна група отримала нотатки головних періодів біографії Григорія

Ващенка.  Давайте разом створимо коротенький біографічний нарис

педагога. 

Завдання № 2

Які напрямки виховання у поглядах Ващенка є пріоритетними?

(громадянське:  національно-патріотичне,  моральне)  на основі

християнської моралі.

Завдання № 3

Проведемо рефлексію нашого коротенького заняття.  Пригадайте та

назвіть основні педагогічні погляди Г.Ващенка щодо виховання

підростаючого покоління.

1. Всяке виховання прагне до ідеалу людини,  що належить своєму

народу повинно бути національним.

2. Головне завдання освіти в Україні –  плекання високоосвічених,

моральних патріотів,  громадян самостійної держави  (це є передумовою

створення сильної держави).

3. Високо цінує людську та національну гідність.

4. Велика роль у вихованні належить родині, як першим вихователям, в

якій мають бути єдині підходи до виховання.

5. Значна роль у вихованні –  соціалізації  (обов’язкова умова -

товариство інших дітей, наявність єдиного впливу всіх чинників: родини,

товариства, суспільства).

6. Виховання обов’язково повинно поєднуватися із самовихованням.

7. Важливу роль у гармонійному розвитку особистості належить тіло

вихованню.  

В дитячому садочку ми посилили роль патріотичного виховання дошкільників,

адже це є за Григорієм Ващенком найголовнішим завданням.

Звернули увагу на використання друкованого слова: казки, легенди, народні ігри. Проводили активну роботу з родинами, тому що родина, сімейний уклад мають  першорядне значення у формуванні особистості дитини.  

Свято осені

Ведуча. Любі гості, мами й тати?

В дитсадку – осіннє свято,

Це для вас усіх розвага.

Починаємо! Увага!

(заходять до залу діти)

Пісня «Свято»

(сідають)

Вихователь: Діти, погляньте, як гарно! Куди це ми з вами потрапили?

Діти розглядають залу разом з вихователем.

Ми прийшли з вами в осінній ліс. На деревах вже залишилося мало зеленого листячка, все більше червоного та жовтого. Коли йдеш лісом, під ногами шелестить опале листя.

Ведуча. Ось, погляньте сонечко заховалося за хмари. Покажіть. Як сонечко ховається?(діти показують)

Ведуча. От як сонечко ховається, а тепер сонечко виглядає із-за дерев, І що воно бачить? Сонечко бачить як з дерева падають листочки на землю. Дітки. Покажіть, як листочки падають на землю?

Ведуча. Чуєте, дзвіночок лунає. Це осінь до нас на свято поспішає.

(заходить Осінь, співає пісню)

Осінь. Ой, які ж ви всі гарненькі –

І вродливі, й чепурненькі!

Покажіть рожеві щічки,

(Діти торкаються кінчиками пальчиків до щічок)

Ваші любі, милі личка.

(Узявши обличчя у долоньки, похитують головою)

Осінь переключає увагу на себе, промовляючи слова, виконує відповідні рухи.

Осінь. Маю я віночок з листя

Ще й калинове намисто.

Я кружляю по стежинах

З гроном стиглим горобини,

За птахами в дальній вирій

Сиплю листячком із гілля.

Знаю, ви мене впізнали…

До вас осінь завітала.

Заспіваємо, малята, піснею почнемо свято.

Пісня «Осінь»

Осінь. Діти, ви бачили коли-небудь салют? Я зараз на честь нашого свята подарую вам салют, але не звичайний, а з осіннього листя. Дивіться!

Осінь розкидає листя.

Осінь. Сподобалося? А збирати листя вам подобається?

Діти збирають листочки

Осінь. А тепер оці листочки

Закружляють у таночку.

Йдіть мерщій сюди малята,

Будем разом танцювати!

Танок – гра «Восени»

Осінь. Ой, як гарно ви танцюєте і співаєт, а вірші розповідати вмієте?

Ведуча. Звичайно наші дітки вміють вірші розповідати і знають їх багато, ось послухай.

Дитина. Свято восени у лісі –

Світло тут і весело!

Ось які прикраси

Осінь наша принесла!

Дитина. Осінь – чудова пора!

Любить осінь дітвора!

До лісу залюбки ми ходимо,

Грибів багато ми знаходимо.

Ведуча. Що це стукає, малята?

Звучить музичний трикутник.

Ведуча. Це, мабуть дощик до нас в гості хоче напроситись. А ми про дощика знаємо пісеньку, правда, малятка? Ми заспіваємо і він нас не намочить.

Пісня «Капу-кап»

Звучить весела музика, вибігає Капітошка, сміється.

Капітошка. Ха-ха! Це ви мене злякалися? Я ж веселий Капітошка.

Я краплиночка маленька з хмарки, що на небі голубім. Я прийшов до вас у гості, щоб подарувати останній теплий дощик. Дітки, а ви зі мною пограєтесь.(сумуючи).

Ведуча. Звичайно, Капітошко! Діти із задоволенням з тобою пограються

Гра

Капітошка. Ой, втомився не нажарт! Та час мені прощатись з вами. До побачення, малята, жде мене домівка-хмарка.

Осінь. Дітки, а в лісі нашому казочка ховається, сидіть тихенько, бо вже вона починається!

Ляльковий театр

Звучить пісня «Я лисичка, я сестричка», виходить з-за ширми Лисичка.

Лисичка. Я – веселая Лисичка,

Звуть мене «Руда сестричка».

Я тут поряд пробігала,

До вас на свято завітала!

З вами дуже хочу грати,

Пісні співати, танцювати!

Ведуча. Ми раді тобі, лисичко! Із задоволенням з тобою затанцюємо

Лисичка. Радо, радо потанцюю. Та спершу, малята, покажіть, як танцюють ваші ручки!

Під музику діти демонструють рухи руками.

Лисичка. А ніжки?

Відповідна демонстрація рухів.

Лисичка. Ви справжні танцюристі! Мерщій ставайте і танцюйте!

Танок «Ось танцюють як малята»

Ведуча. Ось біжить до нас на свято

Сіренький вуханьчик,

Довгоногий, в сірій шубці, -

Хто це, діти?

Діти разом: зайчик!

Лунає музика з-за ширми появляється Зайчик

Зайчик. Здрастуйте, малята,

Дівчатка та хлоп’ята!

Здрастуй, Лисонько-Лисичко,

Руденькая сестричко!

Яке у вас тут свято?

Чому так весело?

Ведучий. Ми, Зайчику, свято Осені відзначаємо. Поглянь, як гарно навкруги!

Зайчик. З вами зочу я співати,

Гратися і танцювати.

Лисичка. Скажи нам, зайчику, чому всі називають тебе швидконогим?

Зайчик. Це тому, Лисичко, що я швидко бігаю!

Лисичка. Ну й хвалько! Невже ти бігаєш швидше за мене?

Зайчик. А от давай наввипередки!

Один, два, три! Гав не лови –

Спробуй, мене дожени!

Музика. Лисичка хоче спіймати Зайчика, але в неї нічого не получається.

Лисичка. Молодець, Зайчику, добре бігаєш! А ви, малята, вмієте бігати? А так швидко, як Зайчик?

Зайчик. Давайте з Лисичкою пограємо. Ця га не звичайна, а чарівна! Ви всі станете зайченятами.

Гра «Зайчики та Лисичка»

Зайчик. Нумо, зайченята, поки Лисичка сидить у своїй нірці, ходімо гуляти!

Звучить музика з-за ширми виходить Їжачок.

Їжачок. Я колючий їжачок, в мене багато голочок.

На спинці в мене грибочки, готуюсь до зими потрошку.

Лисичка. Та які грибочки, Їжаче, де вони в тебе, нема!

Їжак. От, старий пеньок. Погубив усі по дорозі, так до вас поспішав. І шо тепер робити, як зиму прозимувати.

Ведуча. Їжачок, дітки тобі допоможуть зібрати грибочки в кошик.

Гра «Збери гриби»

Їжачок. Дякую вам, дітки!

Лисичка. Ох, друзі, пора нам вертатися до своїх домівок.

Зайчик. Дякуємо вам за веселі ігри і таночки.

Їжачок. До побачення!

Виходять

Осінь. Дітки, сподобалась вам моя казочка.

Діти. Так!

Осінь. Як ви добре танцювали,

Грали і співали.

За вашу старанність таку

Зараз всіх нагороджу:

Осінні дари тримайте

І всіх друзів пригощайте.

(осінь пригощає дітей)

Вже час мені прощатись,

Та ми будем ще стрічатись.

Виростайте всі здорові,

Білолиці, чорноброві.

А через рік в такий же час

Я чекаю в лісі вас!